«Мама» – чи не перше слово, яке промовляє дитина в дитинстві, і чи не перше слово, яке ми викрикуємо в душі, коли нам страшно і боляче.
Мама проводжала в садочок, зустрічала зі школи, чекала з армії, випроводжала на іспити, видавала заміж і терпеливо чекала, коли вже інші діти назвуть її «бабусею».
Мама для дитини – ангел охоронець, помічник, психолог, кухар, лікар. Мама – це ніжність в погляді, впевненість в діях, стрижень в слові. Мама в сучасному світі бере на себе багато обов’язків, які, здебільшого, нав’язані суспільством. Проте мама – це не тільки багатофункціональна машина. Вона – жінка, яка потребує до себе великої уваги, шани та турботи від рідних та оточуючих.
З давніх часів мама вважається берегинею роду, домашнього затишку та душевної рівноваги в очах людини.
Українська мама несе в собі традиції, продовжуючи сіяти їх добро в серцях дітей, щоб не були забуті історія предків, вишиті рушники, колядки, щедрівки, стародавні казки та інші не менш важливі звичаї славного українського народу…
Без мами світ стає зовсім іншим – черствим, сповненим жалю та розпачу.
Коли жінка вперше задумується стати мамою, в ній прокидається тепле і злегка тривожне відчуття, чи впорається вона з такою великою місією – стати для когось прикладом, цілим світом.
