Нерідко кажуть, що слова Шевченка – пророчі, але дивлячись на сьогоднішні події можна навіть сказати, що історія знову продовжується тим же сценарієм, що й колись:
- Уривок з поеми «Єретик» дуже точно описує Україну часів януковича. Тут апостольським престолом можна вважати Києво-Печерську лавру, поява якої була передбачена святим апостолом Андрієм Первозваним. У образі ченця вгадується Паша «Мерседес». Також змальовано, як представники режиму Януковича нівелювали українську державність та державні символи, одним із яких є Гімн «Ще не вмерла України і слава, і воля»:
Кругом неправда і неволя,
Народ замучений мовчить.
І на апостольськім престолі
Чернець годований сидить.
Людською кровію шинкує
І Рай у найми оддає!
Небесний Царю! Суд Твій всує,
І всує царствіє Твоє.
Розбойники, людоїди
Правду побороли,
Осміяли Твою славу,
І силу, і волю.
2.Кінцівка вірша «Мені однаково» описує Революцію Гідності, «Вогнехреще»:
Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.
- Цей уривок з вірша «Полякам» можна інтерпретувати як початок війни у 2014 році, коли полягли Герої Небесної Сотні та перші жертви на півдні й сході України:
Поникли голови козачі,
Неначе стоптана трава,
Украйна плаче, стогне-плаче!
За головою голова
Додолу пада. Кат лютує…
- На початку комедії «Сон» в образі того, хто неситим оком зазирає за край світу, бачимо нинішнього очільника кремля. Хоча, по правді кажучи, й багатьох колишніх російських правителів:
У всякого своя доля
І свій шлях широкий,
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
- Пророцтво про Томос, про автокефалію Православної церкви України знаходимо у вірші «Стоїть в селі Суботові…». Церков-домовина тут — московський патріархат:
Не смійтеся, чужі люде!
Церков-домовина
Розвалиться… і з-під неї
Встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!
- Вірш «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє» можна розглядати як пророцтво, від початку до кінця. Взято уривок про історичну правду. У образі німця — путін, який перед широкомасштабним вторгненням розповідав, хто створив Україну, та по-своєму інтерпретував нашу історію:
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слав’яне».
«Слав’яне! слав’яне!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
…
Дастьбі… Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже, —
Отойді ми заходимось!..
- У поемі «Кавказ» дуже влучно описано «братську любов» росіян до українців, яку ми вповні побачили з перших днів широкомасштабного вторгнення:
По закону апостола
Ви любите брата!
Суєслови, лицеміри,
Господом прокляті!
Ви любите на братові
Шкуру, а не душу!
Та й лупите по закону
Дочці на кожушок,
Байстрюкові на придане,
Жінці на патинки.
Собі ж на те, що не знають
Ні діти, ні жінка!
- Цей уривок з вірша «До Основ’яненка» розповідає про інформаційну війну, протидію пропаганді та про те, що світ обов’язково знатиме правду про події в Україні:
Смійся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине —
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
- Ще один фрагмент з поеми «Кавказ», в якому Шевченко пророкує нам Перемогу. Ці Шевченкові слова прочитали захисники України у визволеній від російських окупантів Балаклії після того, як зірвали рашистську агітацію на одному з рекламних бігбордів:
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
- А цей уривок із вірша «Заповіт» українці пригадали, коли Збройні Сили України звільняли Херсон. Інтернетом поширилася «вірусна» карта геолокацій мобільних телефонів відступаючих рашистів. Кращу ілюстрацію для цієї цитати годі й уявити:
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися…
- Вражаюче-пророчим є й закінчення згаданої вище поеми-комедії «Сон». Про утилізацію московського війська і цілковиту безпорадність наприкінці війни росії (в образі ведмедя), яка хотіла здаватися грізною:
До москалів — москалики,
Тілько застогнало,
Пішли в землю; диво дивне
Сталося на світі.
Дивлюся я, що дальш буде,
Що буде робити
Мій медведик! Стоїть собі,
Голову понурив,
Сіромаха. Де ж ділася
Медвежа натура?
Мов кошеня, такий чудний.
Я аж засміявся.
- Кінцівка вірша «І Архімед, і Галілей» оповідає нам про те, що Україна переможе, росія зникне з лиця Землі, а права і свободи людини восторжествують:
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі!
В його словах – біль за Україну, та сама надія і та сама незламна любов до свого народу, яка зараз вирує в серцях кожного українця.
