Крути: подвиг і трагедія

29 січ.,2026

: Бібліотечно-інформаційний центр

Крути: подвиг і трагедія

Знову згадуємо пам’ять Героїв Крут. Навіщо? – виникає питання. Відповідь очевидна: для того, щоб більше ніколи не руйнували нашу ідентичність, не викорінювали слово, міцніше за сталь, щоб майбутні покоління ніколи не стикнулись з тим, що й Вони – борці за незалежність.

Крути – символ боротьби за незалежність України у ХХ і ХХІ століттях. Подвиг юнаків на станції Крути, як і всіх Героїв визвольних змагань, став прикладом для захисників України в сучасній російсько-українській війні. Прикметно, що сміливість і жертовність крутянців порівнюють зі сміливістю та витривалістю оборонців Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому Героїв Крут у публіцистиці часто називають «першими кіборгами».

Прихід в жовтні 1917 до влади в росії більшовиків становив загрозу для України. Вони прагнули встановити власний контроль над Україною і розглядали Центральну Раду як серйозного конкурента у боротьбі.

17 грудня Рада народних комісарів висунула ультиматум: дозволити переміщення більшовицьких військ із фронту на Дон і відмовитися від утворення Українського фронту. Українці відхилили вимоги і звинуватили росіян у розпалюванні ворожнечі. Раднарком, своєю чергою, оголосив Центральну Раду «в стані відкритої війни проти Радянської влади в росії і на Україні.

7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. У середині січня 1918-го встановили контроль майже на всьому Лівобережжі та просувалися на Київ. За таких умов 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки.

Після захоплення Полтави вздовж залізниці на захід наступала так звана 1-ша Революційна армія, а з Гомеля на Бахмач – 2-га. Там, де сходилися дві залізничні колії, вони планували об’єднатися. 28 січня в Бахмачі обидві радянські армії з’єдналися під командуванням Муравйова й почали рухатися в бік Києва.

Тривалий час найбоєздатнішою українською частиною на Чернігівщині був бойовий відділ 1-ї Української військової юнацької школи сотника Аверкія Гончаренка. 25–27 січня вони разом з іншими військовими підрозділами та добровольцями героїчно обороняли вузлову залізничну станцію Бахмач. Однак без артилерії під загрозою оточення оборонці вимушено відступили до станції Крути й стали укріплюватися.

29 січня на станції Крути більшовицький наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – учні Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців. Тож участь у бою брали чотири сотні 1-ї Київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького та 1-ша сотня Студентського куреня Січових стрільців (разом понад 500 воїнів і 20 старшин). На озброєнні вони мали 16 кулеметів і саморобний бронепоїзд – звичайна артилерійська гармата, встановлена на залізничній платформі, гвинтівки. До них приєдналися близько 80 добровольців із загону Вільного козацтва з Ніжина.

Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко, уродженець села Дащенки з Чернігівщини. З єдиної гармати по ворогу стріляв його побратим, сотник Семен Лощенко, родом із села Іванівки на Луганщині.

Завдяки вигідній позиції і героїзму українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Під тиском ворога, українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 хлопців – заблукали в темряві й повернулися до станції Крути, яка вже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

Під Крутами загинуло, за різними оцінками, 70-100 українських оборонців. Сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це:

студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник);
студенти Київського університету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв;
гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.

Російські втрати тільки вбитими були щонайменше 300 загарбників.

Завдяки звитязі та сміливості українських вояків ворожий наступ більшовиків на Києв був зупинений на кілька днів, доки тривали переговори між Українською Народною Республікою й країнами Четверного союзу. Важливо було, щоб українська столиця перебувала під контролем Центральної Ради. Це сталося й завдяки учасникам бою під Крутами.

9 лютого 1918 року підписано Брестський мирний договір, за яким Четверний союз визнав УНР, та надав грошову позику і збройну допомогу в боротьбі із зовнішнім агресором в обмін на 60 млн пудів хліба та іншої продукції від УНР.

Тим часом 4 лютого 1918 року більшовицькі війська Муравйова підійшли до Києва. Через два дні почався масований артилерійський обстріл, ще через три дні муравйовці увірвалися в місто.

11 лютого 1918 року більшовики проголоcили в Києві Українську Робітничо-Селянську Республіку та її Народний секретаріат. Але вже 1 березня 1918 року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ – відповідно до Брестського договору – українці визволили від більшовиків Київ, а у квітні – майже всю Україну.

Отже, бій під Крутами став боєм за майбутнє України.

Факти про бій під Крутами

Бій під Крутами став успішною оборонною операцією. Наступ переважаючих сил ворога було зупинено на декілька днів. Це дало змогу представникам Української Народної Республіки підписати Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу.
Брестський мир означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.
Незалежність Української Народної Республіки довелося захищати від російської військової агресії на початках силами добровольчих формувань.
Згодом українські війська за підтримки німецьких та австро-угорських (завдяки Брестському договору) звільнили від більшовиків усю територію України.
Події Української революції засвідчили: державність без армії неможлива.
Сміливість та жертовність крутянців зробила їх прикладом для майбутніх поколінь захисників України. З ними порівнюють захисників Донецького аеропорту в нинішній російсько-українській війні. Тому героїв Крут у публіцистиці часто називають «першими кіборгами».
Крутянською символікою є спеціальний символ, що являє собою червоно-чорний тризуб, одна половина якого схожа на літеру «К».
Відступавши до Києва, один студентський взвод, заблукав у темряві та випадково повернув до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили.
Один із українських вояків, Григорій Піпський з Галичини, перед самим розстрілом заспівав гімн України, його спів підхопили інші полонені, і після цього пролунали постріли.
За рішенням Української Центральної Ради, 19 березня 1918 року тіла студентів перевезли до Києва та урочисто поховали на Аскольдовій могилі.
5 березня 1918 року Військовим міністерством УНР було утворено комісію для з’ясування обставин бою під Крутами. До її складу увійшов член Центральної Ради Олександр Шульгин, який втратив у бою під Крутами брата – Володимира Шульгина.
1931 року до 13-ї річниці бою ІІ конференція Львівського студентства ухвалила рішення вважати роковини бою українським всестудентським святом і оголосила проведення одноденного голодування. Таке голодування проводилось у подальшому щороку до 1939 року.
З нагоди 80-ї річниці бою Монетний двір випустив в обіг пам’ятну монету номіналом 2 гривні.
На державному рівні День пам’яті героїв Крут почали відзначати з 2003 року. Офіційно цей день відзначався після того, як 29 січня 2007 року Президент України Віктор Ющенко підписав Указ «Про вшанування пам’яті героїв Крут».
До 100-ї річниці історичних подій під Крутами Президент України 29 січня 2018 року присвоїв Військовому інституту телекомунікацій та інформатизації почесне найменування імені Героїв Крут.