Соборність – це не лише політична категорія. Це духовний і культурний фундамент, який об’єднує націю. Події січня 1919 року засвідчили, що українці мали ідеал єдиної держави, навіть попри різні умови життя, традиції та впливи різних імперій.
Тоді об’єднання було радше декларативним, оскільки реальна єдність відбулась ще задовго до її ухвалення – в душах людей. Попри те, що для цієї єдності були потрібні й час, ресурси та стабільність, цей крок залишив незгладимий слід у свідомості українського народу, ставши символом незламності і віри в те, що колись Україна буде єдиною, нероздільною та мужньою, щоб відстояти цей вогонь любові до рідної країни в серцях кожного українця.
Головною традицією у День Соборності став живий ланцюг. Історія починається з 1990 року, коли патріотично налаштовані українці вирішили символічно продемонструвати державну єдність. Він протягувався з Києва до Львова та Івано-Франківська, Стрия, Тернополя, Житомира та Рівного. Цю традицію продовжують українці й донині. До української акції приєднуються люди в інших країнах.
