В той час Ісус прибув із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб христитися від нього; але Йоан противився йому, кажучи: Мені треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене? Ісус у відповідь сказав до нього: Лиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду. І він лишив його. А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось небо, і він побачив Духа Божого, який спустився, мов голуб, і зійшов на нього. І голос пролунав з неба: Це Син мій любий, якого я вподобав.
Євангеліє від Матея 3,13-17
У центрі свята Богоявлення Господнього — подія хрещення Ісуса в Йордані, яку описують усі чотири євангелісти, що підкреслює її важливість. Літургійні тексти та церковні обряди розкривають зміст цієї події стосовно людини і світу, аплікують її значення для життя кожного, хто вірить.
Предовсім, вражаючим є сам факт події, яку святкуємо: Ісус приходить до Івана, щоб хреститися від нього. Адже обряд хрещення передбачав визнання гріхів, покаяння і навернення. Оскільки Ісус не потребував очищення від гріхів, то слід у цьому Його жесті шукати якогось іншого змісту. Ісус приймає хрещення не задля Себе, а задля нас. Бажаючи прийняти хрещення від Івана, Він стає посеред юрби грішників, стає в чергу разом із грішниками і цим виявляє Божу солідарність із людством, яке втратило найцінніше — близькість та безпосередність у стосунках із Творцем. Таке пониження Сина Божого має на меті порятунок, спасіння грішників. Зауважмо, що найбільші християнські свята зображають це пониження, сходження Господа за допомогою різних образів і символів. Візантійська літургійна та іконографічна традиція прокладає дуже слушну паралель між трьома основними сходженнями Сина Божого — в печеру, де Він народився, у води Йордану, де Він хрестився, і до пекла, у глибини підземні, куди Він зійшов, долаючи ворота аду. Тому подія сходження Ісуса у води Йордану є, по суті, уже пасхальною, адже вона започатковує публічне служіння Ісуса, Його проповідь, Його боротьбу, Його шлях до Єрусалима й Голгофи, вона стає початком нашого визволення від влади смерті.
У момент хрещення Ісуса відкриваються небеса, лунає голос Отця і Дух у вигляді голуба сходить із небес. У цьому епізоді, описаному в Євангелії, християнська традиція вбачає велике одкровення для світу — одкровення Бога як Отця, Сина і Святого Духа. Завдяки повній згоді й готовності Ісуса чинити волю Отця, відкриваються небеса, тобто стає можливим те, про що ми просимо в молитві «Отче наш»: «Нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі», стає можливим доступ людини до Бога, безпосереднє спілкування з Ним у любові. Тому голос Отця називає Ісуса «Сином улюбленим, у якому Його благовоління». Ці слова є одночасно одкровенням і про Ісуса, і про тих, хто визнає Його Месією, повірить у Нього як Сина Божого, бо вони через віру в Нього перестають бути рабами, а осягають гідність називатися синами Божими (пор.: Гал. 4:7). Бути сином означає перебувати в близькості з Отцем, жити в Його оселі й насолоджуватися цим життям. Дух у вигляді голуба, за словами тропаря свята, засвідчує «твердість», тобто істинність і незмінність Отчого «слова».
Освячення води, яке вважається своєрідною обрядовою емблемою цього свята, є природним вираженням, ілюстрацією духовного змісту свята, про який ми досі говорили. Він є таїнственним дійством Церкви, яке має на меті не просто наповнити наші посудини особливою, освяченою водою, але допомагає нам усвідомити значення створеного Богом світу й нашого життя в ньому. Згідно з біблійним розумінням, вода — це головний і первісний елемент світу, вона підтримує життя на землі й неначе представляє цілий матеріальний світ. Тому християнська традиція сприймає подію входження Христа у води ріки Йордану як дуже важливий момент для людини і світу. Будучи безгрішним, Христос приймає хрещення від Івана й цим самим освячує воду, робить її водою очищення й примирення з Богом. Коли Христос виходив із води, сталося Богоявлення, нове спасенне об’явлення Бога людині (Мк. 1:10). Саме тоді Дух Божий, що ширяв над водами, знову зробив воду, а з нею і цілий світ, тим, чим вони були створені. Вода — це важливий символ, один із багатьох, який Церква вживає для вираження Євангелія — Бог приходить у світ, бо любить його і хоче його спасти від загибелі і смерті. Щоб пояснити цю спасенну дійсність, святі отці вдаються до витонченої гри метафор: Син Божий, який скидає із Себе одяг і входить у води Йордану, показує цим жестом, що Він, ставши людиною, наче «скинув» із Себе пишний одяг божественної слави, щоб зодягнути людину в славу, гідність і велич, яка приготована для неї згідно з Божим задумом. Таким чином, освячення води означає відкуплення, спасіння матерії як такої і знаменує повернення світові його первісного змісту. Освячуючи воду, Церква прославляє Бога за Його любов до нас і усвідомлює реальність спасіння людини і світу.
У великий день Хрещення Господнього очистімося святою водою і будьмо чистими душею, здоровими духом і сильними вірою. Нехай це світле свято принесе у наше життя мир, любов та благодать, душевну гармонію та тепло, спокій та світлі надії. А свята вода змиє всі печалі, та оновить наші серця. Нехай ангели оберігають домівки, а Бог спрямовує наші кроки до світла і добра.
