Сюрреалістка з Донецька, яка писала про українських біженців у Німеччині

28 бер.,2026

: Цікавинки вихідного дня

Сюрреалістка з Донецька, яка писала про українських біженців у Німеччині

95 років тому народилася Емма Андієвська – одна із найвідоміших поеток і художниць української діаспори. Вона створила власний творчий стиль та особливу манеру самовираження. Одночасно багато працювала в літературному та художньому модернізмі. Практично все своє життя вона прожила за кордоном, проте завжди писала виключно українською.

Зросійщена «шахтьорка»

Емма Андієвська народилася у Донецьку 19 березня 1931 року. Родина плекала російськомовність дітей, а коли трирічну Емму запитали про її національність, вона заявила, що «шахтьорка». Проте перед Другою світовою війною Андієвські переїхали до Києва, де Емма вперше познайомилася з українською мовою – і полюбила її.

Дівчинка часто хворіла, тому вчилася екстерном. Зате мала дуже добру пам’ять і багато читала. У шість років вона проілюструвала «Декамерона» Боккаччо, а в дев’ять – перечитала практично всю світову класику.

Втеча на Захід

Після того як батька розстріляла радянська влада, мама вирішила рятуватися втечею на Захід. Емма Андієвська жила в Німеччині, Франції, США. Пізніше повернулася знову до Німеччини, де живе досі – у Мюнхені.

Про свою сім’ю і причини еміграції письменниця згадувала так: «Мама взяла нас, дітей, за руку і в переддень того, як радянські війська зайняли Київ (це був кінець 1943 року), подалася на Захід. Мама не була певна, що нас не винищать – коротко перед тим знищили батька. Він не був партійним, він був хіміком-винахідником, тому його, між іншим, і прибрали – аби його винаходи не дістались німцям. Мама – учитель-біолог, з українського козацького роду, але зросійщена. Так-от мама на мигах упросила німецького солдата і той дозволив нам в останньому німецькому ешелоні з кіньми покинути Київ. І так ми поволі добралися на Захід...».

Освіта хворобливої бунтарки

Здоров’я і далі підводило дівчину: вона хворіла на туберкульоз кісток і три роки була змушена пролежати в ліжку, а потім ще вісім ходила в корсеті. З туберкульозом легенів дівчина боролася уроками оперного співу.

У Німеччині Емма Андієвська відмовилась ходити у жіночу гімназію, для неї змінили правила і взяли до чоловічої. Феміністичні погляди проявлялися і в пізніших заявах про те, що призначення жінки – творити й давати життя, проте цього можна досягнути й без народження дитини.

Андієвська закінчила Український вільний університет у Мюнхені за спеціальностями філософія та філологія. Вона опанувала дев’ять мов – німецьку, англійську, французьку, італійську, іспанську, португальську, латину, старогрецьку та санскрит. Проте власні твори писала лише українською. Письменниця переконувала, що хоче «створити українську державу в слові» й «крутить дулі» всім, хто прагне їй нав’язати комплекс меншовартості.

Переїзд до США та повернення у Німеччину

Далі письменниця переїхала до Нью-Йорка. Там створили літературну Нью-Йоркську групу, до якої увійшли сім українських поетів-емігрантів. Туди ж зараховують і Емму Андієвську, хоча вона стверджує, що «сама по собі».

У США Емма зустріла свого чоловіка – літературного критика та письменника Івана Кошелівця. Подружжя вирішило повернутися до Мюнхена. У Німеччині Емма працювала на радіо «Свобода» дикторкою, сценаристкою, режисеркою і редакторкою українського відділення.

Синтез українського фольклору та сюрреалізму

Мисткиня має дуже велику спадщину, адже каже, що спить по дві години на день, а решту доби – творить. Емма Андієвська пише картини, вірші та прозу. У її спадщині – понад 10 тисяч художніх робіт, 29 поетичних збірок, п’ять книжок короткої прози та три романи. Власними художніми роботами вона ілюструє свої книги.

Дитиною Емма пережила важкі часи в Україні – війну, репресії, Голодомор. Проте в її творах багато кольорів, духовних, містичних та філософських пошуків. Через інструменти абсурду і сюрреалізму вона рефлексує над життям.

Її зараховують до найвідоміших поеток української діаспори. Поетичний дебют Андієвської відбувся в 1949 році в діаспорній українській пресі, а в 1951 році вийшла перша збірка віршів. Критики порівнювали поетесу з раннім Павлом Тичиною й Артюром Рембо.

Журналістка Оксана Заблоцька пише, що новаторство Андієвської полягає у відхиленні від звичних норм римування:

«Поетеса у своїх улюблених сонетах безстрашно виходить за рамки усталених канонів: від класичної форми у них залишився тільки каркас – наявність 14 рядків. Часто замість дієслів вірші лаконічно прошиті тире – наче запрошують читача самостійно протягнути цю нитку крізь слова, домислити дію, долучитися до поетичної вишивки. Емма майстерно інкрустує свою поезію застарілою лексикою».

«Її світобачення, синтезуючи українську фольклорну магію та західний модернізм, робить прорив у виміри фантастичні. Естетичним підґрунтям її творчості є сюрреалізм, несподівані, багатозначні асоціації апелюють до емоційної сфери, до її уяви, абстрактні образи конкретизуються, часто набирають барокових форм, вони синтетичне ускладнені, алогічні»,

– характеризує її творчість літературна критикиня

Людмила Тарнашинська.

Автобіографічний прозовий «Роман про добру людину» поєднує реальність з химерними епізодами, міфами, легендами. Події твору відбуваються у перші повоєнні роки в Німеччині, в таборі для біженців, які чекають на рішення репатріаційної комісії після Другої світової війни. У комісіях, які вирішують їхні долі, чимало енкаведистів, які хочуть відправити українців назад до Радянського Союзу. Як зазначає літературознавець Вадим Оліфіренко, авторка переосмислює біблійні сюжети, картини пекла і Страшного Суду.

Сюрреалістична візіонерка

Як художниця Емма Андієвська працює в стилях сюрреалізму та герметизму, пише Uartlib. Вона малює переважно акриловими фарбами, повторно накладаючи до 25 шарів на полотно і створюючи стереоскопічний ефект. Мисткиня називає свої картини медитацією та наголошує на значній ролі підсвідомості у творчості.

«Її бачення світу вражає певною первинністю, відвертістю, прагненням художниці не приховувати нічого. Ця зворушлива відкритість доводить індивідуальність мислення Андієвської. Площинність її робіт приваблює і змушує придивлятися до них ретельно, шукати певних знаків. В роботах майстрині немає ані дескриптивного, ані наративного – тільки драматична та захоплива гра речей, світ і природа буття в їх первозданному вигляді. Тут усе має значення: у цьому світі немає мертвих або живих істот, а є форми з відтінками сучасного життя»,

– пишуть на сайті Бібліотеки українського мистецтва.

Як візіонерка, перед початком роботи над новою картиною художниця вимальовує у своїй уяві її загальний вигляд. У своїх роботах вона «реабілітує дитинство людства». Яскраві й кольорові, хоч і не завжди зрозумілі, вони особливо подобаються дітям. Гротескні й химерні образи спонукають глядачів мислити й фантазувати далі. До слова, 90 власних мистецьких творів Емма Андієвська подарувала самбірському краєзнавчому музею «Бойківщина».

Матеріал з інтернету

Працівники бібліотеки

Перегляди: 156