Іспанська графиня, що виросла в монастирі і стала українською письменницею

07 бер.,2026

: Цікавинки вихідного дня

Іспанська графиня, що виросла в монастирі і стала українською письменницею

Вона народилася у графській сімʼї в Іспанії, грала в театрі, воювала на фронті Першої світової й мала докторський ступінь з археології в той час, коли жінкам пропонували лише вдало вийти заміж. А згодом обрала українську мову для спілкування й літературу – для професії. Життя Наталени Королевої більше схоже на пригодницький роман, ніж на біографію. І, можливо, частину цього роману вона написала сама – не лише в книжках, а й у власній легенді.

Польсько-іспанська графиня з французькою освітою

Повне ім’я письменниці звучить як титул – Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелья-Наталена Дуніна-Борковська. Народилася вона 3 березня 1888 року в Сан-Педро де Карденья поблизу Бургоса, де займався археологічними розкопками її батько, граф з польсько-українського роду Адріан-Юрій Дунін-Борковський. Мама, іспанка зі старовинного роду Лачерда, померла при пологах.

Дівчинку взяла на виховання бабуся по татові Теофіля з литовського роду Домонтовичів у свій родовий маєток у с. Великі Бірки на Волині. Наталена прожила там пʼять років, де познайомилася з українською культурою і мовою.

Згодом вона виховувалася в монастирі Нотр-Дам де Сіон у французьких Піренеях. Дівчина вивчала історію, археологію, філософію, медицину, музику. Вільно володіла іспанською, французькою, латинською, італійською, знала арабську. Їздила верхи, фехтувала, стріляла – освіта й виховання відповідали аристократичному походженню.

Археологиня і мисткиня

З другою дружиною батько оселився у Києві, куди до них 1904 року приїхала й Наталена. Вона закінчила Інститут шляхетних дівчат і брала уроки музики в композитора Миколи Лисенка. Батьки відразу підшукали їй нареченого – гусара російської армії. Проте Наталена обрала інший шлях: вона вступила в Петербурзький археологічний інститут, здобула ступінь доктора археології, досліджувала литовську спадщину й студіювала єгиптологію. А паралельно навчалася в мистецькій академії. Для жінки початку ХХ століття це був дуже сміливий крок – обрати освіту замість шлюбу.

Щоб уникнути навʼязаного батьками заміжжя, дівчина зголошується на археологічні розкопки та навіть робить карʼєру оперної співачки і гастролює. Під час Першої світової війни вона стала сестрою милосердя. Наталена одружилася з офіцером російської армії і громадянином Ірану, але він невдовзі загинув під Варшавою.

Знайомство з українськими емігрантами

Після війни їй вдається вирватися з вже радянського Києва і переїхати в Прагу, де починається новий етап життя. У 1919 році Наталена працювала в дипломатичній місії Української Народної Республіки в Чехословаччині. У Празі було багато українських політичних емігрантів, серед них вона зустріла свого майбутнього чоловіка – письменника, видавця, редактора Василя Короліва-Старого. Подружжя придбало скромний будинок на околиці містечка Мельнік біля Праги.

На замовлення міністерства освіти Наталена Королева уклала невеличкий шкільний чесько-український словник, який вийшов під редакцією професора Смаль-Стоцького. Згодом підготувала великий французько-український словник, але його не встигли надрукувати.

Чоловік привив любов до української

Писати Наталена почала французькою мовою ще 1909 року. Але за спонуканням чоловіка з 1919-го обрала для літературної праці українську. Її перше українське оповідання «Гріх» вийшло 1921 року у Відні. Відтоді понад два десятиліття вона друкувалася в українських журналах Галичини, Буковини, Закарпаття, Чехословаччини.

В одному з листів пояснювала: «Чому я стала українською письменницею? Бо як побачила Волинь, то закохалась в екзотиці. А як побачила Київщину – власне Київ з його соборами, народом, то не могла позбутись думки – ні, пересвідчення – що ці люди нащадки стародавньої Еллади… Так блудний лицар знайшов свою духовну землю, свій чарівний перстень, щоб сповнити істотне завдання у житті: творити мистецькі цінності для добра української нації, якiй вiрно служили колись члени родини Дунiн-Борковських».

Літературознавці наголошують: Наталена Королева додала українській прозі те, чого в ній майже не було, – теми античного світу, раннього християнства, середньовічної Європи, Близького Сходу. Вона віртуозно розвинула жанр історичної повісті й літературної легенди, поєднавши язичницькі, скіфські, біблійні й староруські мотиви. Її книжки «1313», «Без коріння», «Предок», «Сон тіні», «Легенди старокиївські» принесли їй визнання у 1930–1940-х роках і нагороди літературних конкурсів.

Після Другої світової війни, коли в Чехословаччині утвердився прорадянський режим, письменницю позбавили пенсії, перестали друкувати. Її чоловік несподівано помер ще 1941-го після допиту в гестапо. Наталена заробляла приватними уроками. Померла 1966 року в містечку Мельник – майже забута. В Україні про неї заговорили лише 1988 року, до століття від дня народження.

Погодьтеся, така біографія, варта не одного пригодницького роману та екранізації. Але тут є несподіваний поворот: факти про Королеву відомі лише з її автобіографічних творів та листів. Документально вони не перевірені, а дослідники припускають, що письменниця могла прикрасити або й частково вигадати власну історію, змішавши мемуаристику з белетристичною фантазією. Та навіть якщо деякі біографічні подробиці є лише літературною фантазією, її внесок в українську культуру цілком реальний. Наталена Королева свідомо обрала українське слово, вписала українську літературу в ширший європейський контекст, надавши їй інтелектуальної та філософської глибини.

З інтернету.

Працівники бібліотеки

Перегляди: 184