Шевченко, якого ми не знаємо. Жінки у долі Кобзаря

10 бер.,2026

: Новини Виховної роботи

Шевченко, якого ми не знаємо. Жінки у долі Кобзаря

09 березня 2026 року у Мукачівському фаховому коледжі було проведено літературну годину, присвячену 212-ій річниці від дня народження Тараса Шевченка.

Метою заходу було ознайомити здобувачів освіти з маловідомими сторінками життя Тараса Григоровича Шевченка; на прикладах поетичних шедеврів інтимної лірики поета розглянути красу і складність людських почуттів; формувати культуру усного мовлення як засобу вільного спілкування та самовираження; стимулювати пізнавальний інтерес; виявляти творчий потенціал; розвивати логічне, образне мислення; створювати умови для розвитку творчої особистості; виховувати пошану до літературної спадщини Кобзаря, до історичного минулого рідної землі.

Учасниками літературної години були здобувачі освіти відділення бухгалтерських та туристичних дисциплін.

Заступник директора з виховної роботи Вікторія Попович привітала присутніх у залі.

Хвилиною мовчання вшанували пам'ять тих, хто віддав своє життя, виборюючи нашу свободу.

Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково, адже щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас завжди новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко — велика і невмируща слава українського народу.

Ведучі ознайомили присутніх із маловідомими сторінками життя Тараса Шевченка. Виявляється, поет був глибоко нещасним в особистому житті. Мало кому в коханні так не щастило, як йому. Маючи унікальні таланти, гострий розум, товариську вдачу, привабливу зовнішність, він, здавалось би, був приречений на успіх у жінок. Та особисте життя у великого українця так і не склалося. Не судилося Тарасові Шевченку продовжити свій родовід у наступних поколіннях. Не вдалося йому одружитися. Пекуча мрія Кобзаря про дружину, дітей, про родинне щастя залишилася маревом, яке весь час манило-кликало й зникло в каламутному вирі життя. Але ми погрішили б проти істини, якби сказали, що Шевченко не зазнав радості кохання. Кохав він, кохали його… Усе це було…

Поціновувачі творчості Кобзаря декламували ліричні твори, що стали народними піснями. Поезії Тараса Шевченка написані під впливом власних емоційних переживань, любовних захоплень і страждань.

Отже, в особистому житті митець залишився глибоко самотнім. Поета не стало. Згасла свічка його життя. Але залишилось слово, яке не має обмежень у просторі. Нехай назавжди у наших серцях горить іскорка любові до поезії, яку засвітив Великий Кобзар.

Вікторія ПОПОВИЧ,

заступник директора з виховної роботи

Перегляди: 872