Ах життя моє дороге,
Хто мені дав тебе, тепле й сильне?
Бігти берегом, бігти геть,
Бігти холодною вогкою рінню.
Занести руку з-за хмар,
Занести за небесну спину.
Розмах. В ударТіло.
Голову. Руку вкинути.
Ах життя моє – кругле, як м’яч,
Пружне й палюче – як любов.
Падай. Злітай. Смійся. Плач.
Цілуй дужче, знов і знов.
До кінця цілуй. До зубів,
До холодного цілуй поту.
Так ніхто тебе не любив,
Не пив слину з крепкого рота:
Ах життя моє – кругле, як м’яч,
Ти з яких зірвалось шківі́в?
Души мене. Кров’ю моєю пияч.
– Так ніхто тебе не любив.
М. Йогансен, 1929 р.
Епатажний, авангардний, яскравий та самобутній: сьогодні день народження у поета, філолога, лінгвіста, перекладача, засновника репортажного жанру в українській літературі - Майка Йогансена.
Народився у Харкові у родині остзейського німця та старобільскої козачки. Закінчив Харківський університет, знав півдюжину класичних та сучасних європейських мов. Перекладав Шиллера, Шекспіра, По, хоча українською почав говорити та писати після вже після революції, у 1918 році.
Він – фундатор «Гарт», один із засновників «ВАПЛІТЕ», працював редактором на «ВУФКУ». Майк Йогансен є співавтором сценарію до “Звенигори” Олександра Довженка. Багато співпрацював з харківськими театрами, зокрема цікавився театральними новаціями Леся Курбаса і навіть писав для "Березоля" оперету "Мікадо" (у співавторстві з Миколою Хвильовим і Остапом Вишнею) та ревю "Алло на хвилі 477".
А ще Йогансен захоплювався полюванням, тенісом і футболом, шахами та більярдом. Був одним із людей, запрошених в гості Миколою Хвильовим 15 травня 33-го року за півгодини до протестного самогубства.
18 серпня 1937 року заарештований співробітниками НКВС у своїй харківській квартирі в будинку «Слово». На допитах не приховував своїх політичних поглядів: «В бесідах з Епіком, Вражливим я говорив, що Остап Вишня — ніякий не терорист. Що саджають людей безвинних у тюрми. Я стверджував, що арешти українських письменників є результатом розгубленості й безсилля керівників партії і Радянської влади». 27 жовтня 1937 року Йогансена розстріляно в тюрмі НКВС у Києві.
Ольга Біляк
