«Ви чули, як плаче спустошена Прип’ять,
За скоєний гріх розіп’ята живцем,
Прип’ята до неба, щоб випити вічність,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Регочуть іони малиновим дзвоном,
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,
Ридає вночі божевільна мадонна,
Приймаючи з лона холодних дітей
В бездонність ночей.
Малиновий дзвін, малинове лихо,
Як тихо ступає життя у полин
І лине горіти туманам на втіху,
Малинове лихо, малиновий дзвін,
Чорнобильський дзвін»
Анна Багряна
Занесло вітром тишу, яка кричить крізь віки...
Квітень знову приходить до нас із цвітом, затишком та ніжними краєвидами, але скрізь них виглядає затяжний біль і смуток. Він приносить з собою спогади – затяжні, гіркі, невидимі, як радіація. Там, де весна мала розквітати, вона навчилась мовчати; де мали лунати дитячі голоси й щасливе життя – чути вітер, що блукає покинутими вулицями.
Сьогодні весь світ знову згадує трагедію 26 квітня 1986 року – Чорнобиль.
Місто, яке б могло вирувати життям, розвиватись, перетворилось на «пустелю сьогодення». Сотні будинків без ознак життя, невідомі істоти, які утворились там після Чорнобильської аварії – це все є не картиною з фільму жахів, а реальність нашої України.
Аварія на Чорнобильській атомній електростанції сталася 26 квітня 1986 року. Це найбільша катастрофа в історії атомної енергетики. Вибух відбувся на четвертому енергоблоці ЧАЕС. Це лише за 120 км від столиці України – Києва – та зовсім поруч до кордону з Білоруссю.
На той час Чорнобильська АЕС була однією з найбільших у світі. Також вона була частиною військової стратегії радянської армії. Причина Чорнобильської аварії – результатом фатального збігу різних факторів. По-перше, реактор не мав надійної системи безпеки, по-друге, він мав низький рівень системи автоматизації, по-третє невдало проведений експеримент.
Тієї трагічної ночі 26 квітня проводився експеримент на енергоблоці №4, під час якого мала відбутися перевірка інерційного діапазону вибігу турбогенератора. Зниження теплової потужності реактора, неспроможність автоматизованої системи утримати її на належному рівні призвела до майже повної зупинки. В той час подальше різке збільшення потужності реактора операторами, разом із зниженням оборотів головних циркуляційних насосів, що охолоджували реактор, призвело до перегріву реактора та його вибуху.
У 1:23 ранку через 40-60 секунд після початку експерименту на енергоблоці №4 трапилося 2 потужних вибухи. Через кілька секунд відбувся другий вибух, на цей раз набагато сильніший. Суміш радіоактивної пари та водню вирвала кришку реактора вагою 1200 тонн та підкинула її на 30 метрів. Це розгромило реактор і знищивши частину 4-го енергоблоку. Згідно з кількома незалежними дослідженнями Чорнобильської катастрофи, перший вибух був хімічним. Другий вибух мав характеристики ядерного вибуху потужністю 0,3 кілотонни (за потужністю дорівнює приблизно 300 тонн тринітротолуолу). За словами очевидців з Прип’яті, перший вибух був червоного кольору, а після другого з’явилося світло-блакитне полум’я, після чого над реактором було світіння.
