«Мова – це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров – умре нація».
Юліан Дзерович
Сьогодні по всьому світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Його заснування є трагічною лінією в історії людства, яке пов’язано з подією, що відбулася 21 лютого 1952 року в Бангладеші (Східний Пакистан).
У цей день розстріляли місцевих протестувальників через їхнє бажання зберегти рідну мову, оскільки влада країни визнала урду як єдину державну мову. Однак урду на той час розмовляли лише три відсотки населення.
Натомість більшість жителів Східного Пакистану послуговувалися бенґальською мовою. Таким чином, протестувальники загинули, обороняючи рідну мову. З 1971 року, коли Східний Пакистан став незалежною державою, в цей день згадують вбитих протестувальників, які стали народними мучениками.
З нагоди події, що сталася в Бангладеші, ЮНЕСКО затвердив 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. Свято розпочали відзначати у 2000 році.
Для кожного з нас рідна мова асоціюється з приємними речами: маминою колисковою, першим вивченим віршем, першою казкою тощо. Але справжній сенс свята – пам’ятати, які жертви було віддано нашими предками для того, щоб ми говорили саме своєю мовою, а не чужою, яку хотіли нав’язати, знищуючи при цьому ідентичність, славу і вірність народу.
Сьогоднішні події в нашій державі ще раз показують нам, яку роль відіграє мова для того, щоб жила нація.
