«Коли ж вони були в дорозі, Він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім’я, прийняла Його в хату. 39. Була ж у неї сестра, що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала Його слова. 40. Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла”. 41. Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, 42. одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї”. 11:27. Коли Він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до Нього: “Щасливе лоно, що Тебе носило, і груди, що Тебе кормили”. 28. А Він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже Слово і його зберігають”».
(Лука 10:38−42; 11:27−28)
Це велике християнське свято було встановлене на Русі в кінці Х – на початку ХІ століття. За переказами, йому передувала подія, що відбулася в місті Константинополі у Влахернському храмі в 910 році, де зберігалася велика християнська реліквія – риза Богородиці.
Ішла війна, місто було оточене сарацинами і практично уже не могло оборонятися. Під час всенощної, що відправлялася у храмі, юродивий Андрій, якого знали як дуже побожну людину, побачив видіння. Над людьми, що молилися, з’явилася Богородиця разом із ангелами та святими. Вона покрила людей своїм омофором і молилася разом з ними. Юродивий сказав, що бачив Богоматір, яка плакала над людьми і молилася за мир. Віруючі повірили, що Богородиця опікується світом, пильнує людство, застерігає його жити у мирі та спокої. Візантійцям вдалося зняти облогу і перемогти сарацинів.
Відтоді і відзначається свято Покрови Божої Матері.
