180-річчя від дня народження Івана Карпенка-Карого (1845-1907) – видатного українського драматурга, актора, режисера, публіциста

29 вер.,2025

: Бібліотечно-інформаційний центр

180-річчя від дня народження Івана Карпенка-Карого (1845-1907) – видатного українського драматурга, актора, режисера, публіциста

«…Він був одним з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література».

І. Франко про І. Карпенка-Карого

Народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівка поблизу Єлисаветграда (Херсонщина) у сім’ї управителя поміщицького маєтку Карпа Тобілевича. З цієї творчої родини походили – Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський та Марія Садовська-Барілотті.

Навчався Бобринському повітовому училищі, яке в 1859 році закінчив на «відмінно». Іван Тобілевич отримав посаду писарчука в 14 років, а згодом його підвищили до канцелярського служителя в Бобринецькому повітовому суді, ще пізніше – до столоначальника у кримінальній частині.

Протягом 23 років був чиновником і довгий час був секретарем міської поліції в Єлисаветграді, звідки був звільнений і засланий в 1883 році до Новочеркаська за постачання паспортами революціонерів.

З 1860-х років приймав активну участь у театральному житті. Він був членом різних театральних груп, на основі яких і утворився театр корифеїв. Саме Карпенко-Карий був одним із його засновників.

У 1880-і роки грав у трупі М. Л. Кропивницького, з 1883 року став писати драми українською мовою. У 1886 році в Херсоні вийшла збірка його драм: «Бондарівна», «Хто винен?» І «Розумний і дурень». У 1887 році була видана його драма «Наймичка» (в Херсоні), в 1891 – «Мартин Боруля» (надруковано в «Зорі»).
Перевага його драм – жвавість, цілісність характерів і хороша мова.

У 1900-1904 роки письменник створив свою трупу. Сам грав переважно комедійні ролі.
1906 – захворів, залишив сцену й виїхав на лікування до Берліна.

15 вересня 1907 року Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби у Берліні, куди їздив на лікування; поховано його на хуторі Надія.

І. Карпенко-Карий назвав хутір «Надія» на честь дружини.

Славу письменникові принесли його комедійні твори. Усього І. Карпенко-Карий написав 18 п’єс.

Бурлака (1883)

Безталанна (1884)

Бондарівна (1884)

Розумний і дурень (1885)

Наймичка (1885)

Мартин Боруля (1886)

Гроші (1889)

Сто тисяч (1889)

Батькова казка (1892)

Паливода XVIII століття (1893)

Лиха іскра поле спалить і сама щезне (1895)

Понад Дніпром (1897)

Чумаки (1897)

Сава Чалий (1899)

Хазяїн (1900)

Гандзя (1902)

Суєта (1903)

Житейське море (1904)

Іван Карпенко-Карий – одна з найяскравіших постатей в історії української літератури та театру. Його творчість стала не лише важливою сторінкою в розвитку національної драматургії, а й глибоким дзеркалом українського суспільства кінця XIX – початку XX століття. Через свої п’єси він піднімав гострі соціальні проблеми, викривав людські вади та закликав до морального очищення. Його талант драматурга, актора й режисера зробив неоціненний внесок у становлення професійного українського театру.

Сьогодні твори Карпенка-Карого залишаються актуальними, адже порушені ним теми – жадібність, несправедливість, прагнення до влади – є вічними. Його спадщина і надалі надихає нові покоління митців і шанувальників української культури.

Працівники бібліотеки

Перегляди: 330