«Є великий сенс у тому, щоби подорожувати, навчатись, шукати себе і своє місце в усьому світі. Але в тому, щоб ніколи, за жодних обставин, не повертатись додому, сенсу немає. Я взагалі думаю, що це одна з найбільших трагедій – бути позбавленим свого дому».
Юрій Андрухович
Юрій Андрухович – один з найвідоміших сучасних українських письменників, поетів, есеїстів і перекладачів. Його творчість глибоко вплинула на українську літературу, відкриваючи нові горизонти стилю, форми та змісту. Він є не лише майстром слова, а й культурним феноменом, який поєднує в собі іронію, філософію, історію та тонке відчуття сучасності.
Народився 13 березня 1960 року у Станіславі, обласному центрі Івано-Франківської області. Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного Інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному Інституті ім. О. М. Горького в Москві (1991).
Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії Івано-Франківського часопису «Перевал» (1991 – 1995). Співредактор часопису текстів і візій «Четвер» (1991 – 1996). Віце-президент АУП (1997 – 1999).
У 1994 році захистив кандидатську дисертацію по творчості забороненого в радянські роки класика української поезії першої половини XX століття Богдана-Ігоря Антонича. Докторську пише по творчості американських поетів-бітників.