Зокрема у галузі етнографії увагу дослідника привертали різноманітні народні вірування про предмети, речі, осіб тощо. У результаті науково-дослідницької роботи Ф. Потушняк написав понад тридцяти статей про народні вірування закарпатців в сонце, місяць, зірки, вогонь, воду, душу, у відьом, у скарби, їжу («Огонь в народних віруваннях» (1941), «Вода, земля і воздух в народнім віруванні» (1942)).
Федір Потушняк є автором багатьох літературних творів: оповідань, новел і повістей, у яких він змальовував життя закарпатського народу. Його проза сповнена любові до рідного краю, глибоких роздумів про людське життя та складні суспільні процеси. Саме початок його літературної діяльності припадає на другу половину 20‑х рр.
Перші поезії Потушняка друкувалися в журналах «Пчôлка», «Наш рідний край», «Підкарпатська Русь», «Говерла», в «Студентському альманасі» та ін. А перша збірка поезій «Далекі вогні» вийшла у 1934 року.
Потушняк-прозаїк поєднав традиційне реалістичне письмо з письмом новітнім, позначеним синтезом народної міфології, вірувань та звичаєвості з неоромантичним демократизмом і лаконічністю вислову, ритмічністю густої образності текстів, властивою імажинізму, психоаналітичним заглибленням у феномен людського духу.
