Тарас Шевченко

У кожного своя улюблена пора року, проте одна з них навіює особливу радість. Мова йде про весну. Перший весняний місяць нерідко вважають господарем полів та лісів. Довкола вже зникли снігові кучугури, на обійстях заяріли під парким сонцем цятки талої води, на пагорбах почала прокльовуватися рання травичка.
Березень – найочікуваніший місяць селянина. Впродовж усієї зими він жив надією на час, коли земля прокинеться од зимової сплячки і він на повні груди вдихне теплого повітря, щоб нарешті прокласти першу борозну.
Справжній прихід весни пов’язували зі святом Явдохи, котре припадає на 14 березня. До цього дня випікали обрядове печиво – веснянки. Дівчата і хлопці брали їх у долоні і йшли на околицю села – до левади, щоб закликати весну-красну. Цей хід супроводжувався піснями, поетичними діалогами і обрядовими сценками.
Першою прикметою приходу весни був посвист байбака, другою – приліт з теплих країв вівсянок – найперших перелітних птахів. А з Кононового дня 18 березня починається весняний сонцеворот. Під цю пору день переважує ніч. З цієї нагоди влаштовували цікаві дитячі забави – «заклички птахів». Напередодні випікали з тіста для дітлашків безліч різноманітних фігурок птахів, а вранці ними прикрашали двір і сад, при цьому дитячі голоси співали:
«Пташок викликаю
З теплого краю.
Летіть, соловейки,
На нашу земельку,
Спішіть ластівоньки,
Пасти корівоньки!
30 березня – Теплий Олексій, на якого «щука-риба вже хвостом лід розбиває». Це свято шанувалось серед пасічників – вони виносили з омшаників (льохів для вуликів) бджоли і ставили їх на пасіки, щоб комахи зробили перший обліт.
У березні починали заготовляти традиційний напій – кленовий та березовий соки. Зібрану зі старих дерев рідину зливали в діжу, заправляли смаженим ячменем або сухофруктами з груш-дичок і тримали в прохолодному місці. Цей напій був вельми смачним та корисним, а тому популярним у народі.
 
Матеріал з інформаційних джерел
 
Працівники бібліотеки