«Ви чули, як плаче спустошена Прип’ять,
За скоєний гріх розіп’ята живцем,
Прип’ята до неба, щоб випити вічність,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Регочуть іони малиновим дзвоном,
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,
Ридає вночі божевільна мадонна,
Приймаючи з лона холодних дітей
В бездонність ночей.
Малиновий дзвін, малинове лихо,
Як тихо ступає життя у полин
І лине горіти туманам на втіху,
Малинове лихо, малиновий дзвін,
Чорнобильський дзвін»
Анна Багряна
Занесло вітром тишу, яка кричить крізь віки...
Квітень знову приходить до нас із цвітом, затишком та ніжними краєвидами, але скрізь них виглядає затяжний біль і смуток. Він приносить з собою спогади – затяжні, гіркі, невидимі, як радіація. Там, де весна мала розквітати, вона навчилась мовчати; де мали лунати дитячі голоси й щасливе життя – чути вітер, що блукає покинутими вулицями.
Сьогодні весь світ знову згадує трагедію 26 квітня 1986 року – Чорнобиль.
Місто, яке б могло вирувати життям, розвиватись, перетворилось на «пустелю сьогодення». Сотні будинків без ознак життя, невідомі істоти, які утворились там після Чорнобильської аварії – це все є не картиною з фільму жахів, а реальність нашої України.
Аварія на Чорнобильській атомній електростанції сталася 26 квітня 1986 року. Це найбільша катастрофа в історії атомної енергетики. Вибух відбувся на четвертому енергоблоці ЧАЕС. Це лише за 120 км від столиці України – Києва – та зовсім поруч до кордону з Білоруссю.
На той час Чорнобильська АЕС була однією з найбільших у світі. Також вона була частиною військової стратегії радянської армії. Причина Чорнобильської аварії – результатом фатального збігу різних факторів. По-перше, реактор не мав надійної системи безпеки, по-друге, він мав низький рівень системи автоматизації, по-третє невдало проведений експеримент.
Тієї трагічної ночі 26 квітня проводився експеримент на енергоблоці №4, під час якого мала відбутися перевірка інерційного діапазону вибігу турбогенератора. Зниження теплової потужності реактора, неспроможність автоматизованої системи утримати її на належному рівні призвела до майже повної зупинки. В той час подальше різке збільшення потужності реактора операторами, разом із зниженням оборотів головних циркуляційних насосів, що охолоджували реактор, призвело до перегріву реактора та його вибуху.
У 1:23 ранку через 40-60 секунд після початку експерименту на енергоблоці №4 трапилося 2 потужних вибухи. Через кілька секунд відбувся другий вибух, на цей раз набагато сильніший. Суміш радіоактивної пари та водню вирвала кришку реактора вагою 1200 тонн та підкинула її на 30 метрів. Це розгромило реактор і знищивши частину 4-го енергоблоку. Згідно з кількома незалежними дослідженнями Чорнобильської катастрофи, перший вибух був хімічним. Другий вибух мав характеристики ядерного вибуху потужністю 0,3 кілотонни (за потужністю дорівнює приблизно 300 тонн тринітротолуолу). За словами очевидців з Прип’яті, перший вибух був червоного кольору, а після другого з’явилося світло-блакитне полум’я, після чого над реактором було світіння.
Як згадувалося вище, однією з причин Чорнобильської аварії є невдалі випробування реактора. Адже експеримент мала проводити денна вахта, яка мала спеціальну підготовку для проведення такого роду робіт. Однак експеримент було відкладено на майже 10 годин через заборону диспетчера Київенерго подальшого зниження потужності реактора.
Ця затримка призвела до проведення експерименту іншою не підготовленою вахтою. Нічна вахта, що продовжила експеримент, складалася з менш досвідчених операторів. Одразу після аварії решту реакторів було вимкнуто, а керівництво електростанції перевело станцію в режим надзвичайного стану, й керування відбувалося з бункера ЧАЕС. Співробітники ЧАЕС помітили відсутність старшого оператора головних циркуляційних насосів (ГЦН) – Валерія Ходемчука, який повинен був повідомити про результати випробувань з залу ГЦН. Він став першою офіційною жертвою Чорнобильської катастрофи, чиє тіло так і не було знайдено.
Хронологія Чорнобильської катастрофи 26 квітня 1986 року:
1:23 Два вибухи енергоблоку №4
1:26 Спрацювала пожежна сигналізація на ЧАЕС
1:28 Прибуття пожежної бригади ВПЧ №11 м. Чорнобиль
1:35 Прибуття пожежної бригади ВПЧ №6 м. Прип’ять
2:10 Гасіння пожежі у турбінному залі
5:00 Блок 3 було вимкнено з міркувань безпеки
6:00 Прибуття бригади хімічних військ – отримання показників рівнів радіації біля ЧАЕС.
6:35 Кінець гасіння пожежі. Ядро знищеного реактора тліє до 10 травня 1986 року
Вечір – приїзд комісії, яку очолював вчений зі світовим ім’ям Валерій Легасов, що прибув до місця аварії з Москви.
Вибух спричинив викид у повітря великої кількості радіонуклідів. Вони поширювалися з вітром на північ (Білорусь), а потім на захід (Європа, світ), забруднюючи величезні території. Першим кроком у ліквідації аварії на ЧАЕС було гасіння пожежі в реакторному залі та даху центрального машинного залу. Першою на місце аварії прибула спеціальна пожежна бригада з ВПЧ (воєнізована пожежна частина) №2 Чорнобильської АЕС. Незабаром прибули пожежні бригади з сусідніх Чорнобиля, Прип’яті та Іванкова і разом вони гасили вогонь протягом трьох годин після вибуху. Та все одно в самому серці реактора № 4 суміш розплавлених ядерних паливовмісних мас все ще тліла…
Пожежники, які працювали на місці аварії, не знали причини пожежі, тож вони, як зазвичай робили, просто лили воду на руїни реактора. Це погіршило ситуацію та спричинило кілька малих спалахів, що підсилили викиди радіонуклідів. Вони не знали, що реактор Чорнобильської АЕС зруйнований та розплавлений.
Пожежники загасили пожежу на зруйнованому четвертому блоці Чорнобильської АЕС, але боротьба на цьому не закінчилася. Насправді це був лише початок нещадної боротьби. Адже серцевина реактора з усіма розплавленими матеріалами була схожа на киплячу магму. Радянські вчені потребували допомоги армії, щоб ситуація не вийшла з-під контролю. Щоб запобігти подальшому розповсюдженню радіації у навколишнє середовище, протягом кількох тижнів на активну зону зруйнованого реактора з вертольотів, що літали над ЧАЕС, скинули загалом більш як п’ять тисяч тонн бору, доломіту, піску, глини та свинцевого дробу. Ці сипучі матеріали загасили тління залишків графітової кладки та значно поглинули радіоактивні аерозолі. Через два тижні після плавлення ядра реактора радянські чиновники вирішили закрити весь зруйнований енергоблок спеціальним саркофагом, виготовленим з бетону та металу та з власною системою охолодження.
Для подолання наслідків були задіяли десятки тисяч людей, так званих ліквідаторів Чорнобильської аварії. Основними з них були пожежники, військові, міліціонери, водії, медики, будівельники та інженери. Найвищий пріоритет ліквідації – зниження рівню радіації з допомогою будівництва захисного укриття (Чорнобильський саркофаг). Всього в Чорнобильській зоні було понад 100 тисяч ліквідаторів, більшість з яких заселили в місто Чорнобиль, де до аварії жили лише 13700 людей. Переважна кількість професіоналів, які жили в Прип’яті та працювали на Чорнобильській атомній електростанції, також повернулися до роботи, оскільки премії (до 100 тисяч доларів США) або видача квартир, як правило, були для тих, хто брав участь у найнебезпечніших подіях на ЧАЕС та допомагав повернути електростанцію в експлуатацію.
Розслідування Чорнобильської катастрофи було офіційно закрите оголошенням про остаточну причину аварії – персонал електростанції не дотримався необхідних правил безпеки. Директор ЧАЕС Віктор Брюханов, головний інженер Микола Фомін та заступник головного інженера з експлуатації були засуджені до 10 років позбавлення волі з відбуванням строку в колонії загального режиму. Голову реакторного залу А.П. Коваленко та керівника вахти Б. В. Рогожкіна – на 3 роки та державного інспектора Ю. А. Лаушкін – на 2 роки у в’язниці.
Чорнобиль у цифрах
-
10 000 0000 постраждалих у 3 країнах.
-
120 000 евакуйованих людей з 100 міст і сіл.
-
50 000+ кв.кілометрів забрудненої зони.
-
5000+ людей все ще працюють у Чорнобильській зоні та ЧАЕС.
-
100+ чорнобильських самопоселенців все ще живе в зоні.
Чорнобиль – це біль багатьох поколінь, який не має голосу, але відгукується в серці. Це рана, яка ніколи не загоїться, але нагадує про ціну життя і кожного прожитого дня.
І зараз, в квітневий день, ми згадуємо цю трагедію, роблячи висновки, наскільки важливо дбати про наше навколишнє середовище. Згадуємо тих, хто вберіг суспільство від ще більшої катастрофи.
Вічна слава Героям Чорнобиля!
Працівники бібліотеки