«Поезіє, красо моя, окрасо,
я перед тебе чи до тебе жив?»
Василь Стус
По всьому світу володарі рими, їх музи і шанувальники відзначають Всесвітній день поезії 21 березня. Це рішення було прийнято на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО у 1999 році. В ньому говориться, що «поезія може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, переважно, чиїми зусиллями, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова».
Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню у засобах масової інформації позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.
Мистецтво поетичного слова відіграє ключову роль у формуванні та збагаченні внутрішнього світу людини. Воно сприяє позитивному впливу на свідомість і підсвідомість, розвиває інтелект, творчі здібності й виховує естетичний смак. Особливо важливу роль поезія відіграє для молоді, допомагаючи їй осягнути фундаментальні цінності життя.
В Україні Всесвітній День поезії офіційно відзначається з 2004 року. З плином часу вона стала невід’ємною складовою української культури і важливим символом народу. Українська мова, яка заслужено вважається однією з наймилозвучніших у світі, вплітається в поетичну спадщину, яка протягом віків видозмінювалася, вдосконалювалася й збагачувалася. Вона не лише відображала розвиток рукотворного мистецтва, але й дарувала людству дивовижні творіння слова.
Українська поезія завжди надихала на боротьбу за краще майбутнє. Цей шлях розпочався від Івана Котляревського і продовжується донині. Глибокі й сповненні сенсом твори Тараса Шевченка, революційна поезія Івана Франка, чуттєва лірика Лесі Українки та мелодика віршів Павла Тичини стали основою нашої літературної традиції. Сонети Миколи Рильського, пісенні тексти Андрія Малишка, містицизм у творчості Богдана-Ігоря Антонича та модерні стилістичні експерименти Івана Калинця також займають особливе місце в історії української поезії.
Сьогодні сучасні митці, як-от Ліна Костенко, Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Віктор Неборак, Степан Процюк, Юрій Іздрик та Іван Малкович, створюють поетичні шедеври, що захоплюють внутрішньою силою, щедрістю почуттів і романтичним запалом. Їхні твори зворушують серця не лише українських читачів і провідних критиків, а й отримують визнання за кордоном, що свідчить про високий рівень майстерності українського поетичного мистецтва.
Всесвітній день поезії – це не просто день, коли ми відзначаємо красу слова, але й нагадування про величезне значення поезії в житті кожної людини.
Поезія є мостом, що з’єднує людей різних культур, традицій та мов. Вона надихає, допомагає впорядковувати свої думки та почуття. У сучасному швидкоплинному світі, де іноді не вистачає часу на роздуми, поезія стає вікном у внутрішній світ людини, нагадує про те, що є важливим, справжнім та вічним.
Працівники бібліотеки