«В Віфлеємі новина:
Діва Сина породила.
Породила в благодаті
Непорочна Діва-Мати
Марія».
Щедра колядка, вертеп та кутя – з цими речами в багатьох асоціюється Святвечір, але головна суть появи цього свята у Великому – в народженні нашого Спасителя – Ісуса Христа, який був даний Марії та Йосипу для спасіння всього людського народу.
В дохристиянську епоху 24 грудня (або 6 січня) в Римській імперії відзначалося язичницьке свято Сонця. Християни прагнули витіснити це поширене свято.
Історія святкування надвечір’я перед празником Христового Різдва сягає перших віків християнства. Надвечірня празника Різдва має окрему богослужбу, що зветься Великі або Царські Часи, які уклав Єрусалимський Патріарх Софроній, де в псалмах та читаннях пророків зі Старого Завіту зібрано основні пророцтва відносно обіцяного Месії. Зі Святого Євангелія читають події, пов’язані з Христовим Різдвом, а стихири оспівують народження Божого Сина, місце й обставини Різдва. Під час відправи Царських Часів Святе Євангеліє лежить на тетраподі як символ Христа, що вже прийшов і голосить нам Божу науку.
Походження назви Царські Часи пояснюється тим, що колись у Візантії на цій відправі завжди були присутні цісарі зі своїм двором. При кінці служби в їхню честь співали окремо многоліття. День надвечір’я завершує Пилипівський піст перед Різдвом, тому цього дня є строгий піст.
Перші згадки про святкування народження Христа з’явилися у середині IV століття.
Історична довідка
Коли наближався час народження Iсуса, римський цар Август видав наказ – зробити перепис населення на всiх своїх владарюваннях, на всіх своїх землях. Цей перший перепис вiдбувся тодi, коли у Сирії владарював Квiрінiй. Кожна людина мусила пiти у своє мiсто або в мiсто своїх пращурiв, щоб записатися там згiдно з переписом.
Йосип – чоловiк Марiї – походив iз дому i роду царя Давида, який народився у Вифлеємі близько 1085 року до Рiздва Христового i правив Юдеєю та Iзраїлем з 1055 до 1015 року. Через те Йосип iз своєю дружиною Марiєю, яка була вагiтна, вiдправилися iз Галiлейського мiста Назарету до Юдейського мiста Вифлеєму.
Дорога вiд Назарету до Вифлеєму йшла з пiвночi на пiвдень i вiддаль мiж цими мiстами становила близько 170 кiлометрiв, тому прийшлося йти кiлька днiв. У дорозi треба було пройти гiрську мiсцевiсть Самарiї та Юдеї. Шлях був важкий.
Коли Йосип з Марiєю прийшли до Вифлеєму, то мiсця у заїжджому дворi (типу готелю) для них не було, оскiльки багато iнших людей водночас теж прийшли для перепису, щоб виконати наказ імператора. Подвiр’я i будинки Вифлеєму були переповненi гостями. Переночувати було нiде. Йосип iз Марiєю та й iншi мандрiвники приютилися у печерi, в яку на нiч пастухи заганяли свої отари овець.
Перебуваючи вночi у печерi помiж отар, настала пора Марiї родити. I ось десь опiвночi роздався плач i народила Марiя свого Первістка – Сина Людського. Люди, що теж ночували в печерi з Йосипом та Марiєю, взяли малюка, сповили Його одежею, яку заздалегідь приготовила Марiя, i поклали в ясла, з яких годували отари. Йосип із Марiєю дуже радiли, бо вони знали, що Немовля Бог послав їм для спасiння всього свiту.
Довкола мiста Віфлеєму були луги i пагорбки, на яких паслися отари овець. Пастухи стерегли їх цiлу нiч вiд хижих звiрiв i весь свiй час проводили в полi. Неподалiк вiд печери, де народився Iсус, пастухи теж пильнували на пасовищi свої отари.
Цiєї ж безтурботної ночi Ангел Господнiй з’явився серед пастухiв i розповiв їм радiсну новину, що сьогоднi у Давидовому мiстi Віфлеємі народився для нас Спаситель, Який є Христос Господь.
Зрадiли пастухи i побачили, що в цей час все навколо переповнилось яскравим, білосніжним, сяйвом, на небi з’явився великий ангельський хор, який звiщав радiсть i співав хвалу Богу:
«Слава Богу, на небі й на землi спокiй, у людях добра воля!» (Лк. 2. 14).
Ангели вiдiйшли, славне сяйво зникло. Знову стало темно i тихо на чудових полях Віфлеєму.
Пастухи хутко зiбралися i пiшли у Віфлеєм до печери, щоб побачити i прославити Iсуса. Коли вони прийшли, то побачили у печері Марiю, Йосипа i Дитину, що в яслах лежала. Пастухи радісно прославили Ісуса, поздоровили батьків, розповіли про видіння.
На свiтанку пастухи i люди, що жили неподалiк, приготовили хатку для Марiї, Йосипа та Iсуса. Там вони жили багато днiв.
Потiм пастухи повернулися до своїх отар i продовжували хвалити й дякувати Богу за все, що бачили i чули. Вони розповiдали всiм про Цю Дитину, що народилася, i про те, що Господь їм сповiстив.
Традиції святкування Святвечора
Переддень Різдва традиційно відмічають вдома або в церкві. Вдень господині готують страви та прибирають хату, щоб на Різдво було чисто. Всі роботи проводять до першої зірки на небі. До того часу їсти не можна - годують лише дітей.
Після появи першої зорі на небі на стіл накривають вечерю з 12 страв. Оскільки цього дня ще триває піст, на столі не має бути м’ясної та молочної їжі і яєць. Алкоголь також під забороною – замість нього п’ють узвар. Перелік страв не строгий і визначається за бажанням господарів. Але обов’язковими на столі є кутя, узвар та вареники з грибами чи капустою. Часто також готують грибний суп, пісний борщ, смажену картоплю, тушковану капусту, голубці з кашею. Риба в цей вечір дозволена – на стіл подають солоного оселедця або заливне.
Першим за стіл має сідати господар дому. За стіл обов’язково сідає вся родина. Додому запрошують бабусь та дідусів. Ходити в гості цього дня не прийнято. Перед тим, як почати їсти, голова сім’ї підкидає ложку куті до стелі. Якщо кілька зернять прилипне – рік буде врожайним. На стіл також ставлять тарілки для померлих родичів і для тих, кого зараз немає вдома.
У хаті під іконами ставлять дідуха – прикрасу із пшеничного чи житнього снопа, що символізує добробут та багатство. Вважається, що Ісус народився на сіні. На другий день різдвяних свят дідуха спалюють, а довкола нього колядують.
Опівночі на Святвечір проводиться церковна служба. Відвідувати її заведено всією родиною. Вдома залишали на столі залишки куті для померлих. Вночі діти та підлітки ходять по хатах колядувати, а також відвідують хрещених.
У цей особливий час, коли перша зірка на небі сповіщає світові про народження Спасителя, бажаємо вашим родинам відчути справжнє диво і благодать. Нехай Віфлеємська зірка осяє ваш дім світлом віри, надії та любові, а її проміння зігріє ваші серця і душі.
Бажаємо затишку, злагоди та спокою в кожному куточку вашої оселі. Нехай різдвяна вечеря збере за одним столом найрідніших та найближчих людей, а спільна молитва і щирі розмови наповнять вечір особливим теплом.
Від щирого серця зичимо міцного здоров’я вам і вашим близьким, достатку, процвітання та Божого благословення на довге і щасливе життя. Нехай всі ваші добрі надії та світлі мрії здійсняться, а життя буде сповнене радістю, взаєморозумінням та гармонією.
Сьогодні ми особливо молимося за мир в Україні. Нехай це велике свято принесе довгоочікувану перемогу, спокій і щасливе майбутнє нашій країні.
Хай Різдво у вишиванці розбудить у ваших серцях приспані надії, зігріє сонцем і любов’ю!
Христос рождається! Славімо Його!
Працівники бібліотеки