Щороку 22 червня в Україні відзначають День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни. Це дата, що зберігає в собі біль, втрати, сльози мільйонів українців.
Саме цього дня у 1941 році почалася найкривавіша сторінка в історії ХХ століття – напад нацистської Німеччини на Радянський Союз, що поклав початок Великій Вітчизняній війні, яка для України обернулася мільйонами зруйнованих доль.
Для нашої держави Друга світова війна стала національною трагедією. Українська земля була одним із головних театрів воєнних дій. Війна прокотилася спустошливим валом через міста і села, забрала життя понад 8 мільйонів наших співвітчизників. Тисячі міст були зруйновані, мільйони людей залишилися без домівок. Війна не обирала – вона забирала молодих і старих, чоловіків, жінок і дітей.
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять усіх, хто загинув у ті страшні роки: солдатів, які захищали рідну землю, мирних жителів, які стали жертвами бомбардувань, окупації, концтаборів. Ми згадуємо кожну родину, як у торкнулася трагедія війни.
Цей день – не лише про минуле. Він – про сьогодення і майбутнє. Сьогодні, коли знову доводиться боронити незалежність і свободу, пам’ять про жахи війни є особливо гострою. Українці ще більше розуміють ціну миру, справедливості й людського життя.
Ми не маємо права забути. Не маємо права допустити повторення трагедії. Шануючи пам’ять загиблих, ми виявляємо повагу до історії, до подвигу, до тих, хто віддав життя за право жити у вільній країні.
Нехай ця пам’ять буде вічною. Нехай у наших серцях завжди живе вічність і шана. Мир вам, спокій і сила нести цю пам’ять далі – до нових поколінь.
Працівники бібліотеки