Карпатська Україна – одна з найяскравіших сторінок української історії, яка стала символом незламного духу, боротьби за державність і національну самобутність. 15 березня 1939 року в Хусті було проголошено повну незалежність Карпатської України, а її першим і єдиним президентом став Августин Волошин – видатний політик, священник, освітянин і патріот.
Створення Карпатської України в 1938–1939 роках збіглося з гострою політичною кризою в Центральній Європі напередодні Другої світової війни. Закономірно, що суспільно-політичні процеси, які відбувалися в Європі взагалі та в Чехословаччині зокрема, складовою частиною якої з 1919 було Закарпаття, наклали свій відбиток на події у краї.
Його доля розглядалася на Мюнхенській нараді чотирьох держав Європи, що визначила долю Чехословаччини. 5 жовтня 1938 подав у відставку президент ЧСР Е. Бенеш. Цим скористалися українські автономісти, проголосивши 11 жовтня автономію Підкарпатської Русі. Тоді ж було створено перший український уряд Карпатської України на чолі з А. Бродієм. Однак новопосталий уряд через свою проугорську політику викликав незадоволення представників українського напряму.
26 жовтня 1938 А. Бродія усунуто з посади голови уряду і новим прем’єр-міністром Карпатської України обрано Августина Волошина. За короткий час свого існування уряд Волошина намагався вирішити ряд важливих соціально-економічних і культурних питань. Почалося й формування збройних сил Карпатської України – «Карпатської Січі». Уряд Карпатської України діставав всебічну підтримку з боку населення Західної України, української діаспори європейських країн, США та Канади, що вбачали в автономній державі зародок майбутньої Соборної України. Водночас, угорський уряд не відмовлявся від своїх територіальних претензій, апелюючи до рішення Віденського арбітражу від 2 листопада 1938 р. про передачу південної частини Закарпаття з містами Ужгород, Мукачево, Берегово, Чоп до своєї країни.
В ніч на 14 березня 1939-го року на Карпатську Україну напала Угорщина. Бої з Чехословаччиною тривали понад 8 годин. Після цього вдалося домовитися про відвід військ з території Карпатської України. За час протистояння з чехословацькими солдатами війська Угорщини встигли зайняти три села поблизу Мукачева.
Тим часом Гітлерівська Німеччина готувалася анексувати всю територію Чехії. 14 березня 1939-го парламент Словаччини проголошує незалежність і вихід зі складу Чехословаччини, а 15 березня 1939-го року розпочалося перше засідання Сойму Карпатської України, на якому проголошено незалежність та прийнято Конституцію. Державною мовою ставала українська.
Затверджено державний герб-тризуб Володимира Великого у сполученні з гербом Закарпаття (ведмідь на лівому червоному півполі й чотири сині та три жовті смуги у правому півполі й тризуб із хрестом), синьо-жовтий прапор, гімн «Ще не вмерла Україна».
Таємним голосуванням Сойм Карпатської України обрав першим президентом держави Августина Волошина, а прем’єр-міністром Юліана Ревая.
Після проголошення незалежності Волошин звертається до Гітлера. Просить визнати Карпатську Україну, взяти її під свій протекторат, аби не дозволити Угорщині захопити державу.
Відстоювала незалежність своєї держави Карпатська Січ, проте сили були нерівними. На Красному Полі відбулася героїчна битва січовиків з регулярними угорськими військами.
Добровольці Карпатської Січі на день затримати агресора, проте під вечір столицю Карпатської України захопили угорці. Наступного дня – Рахів, 18 березня – останній пункт оборони січовиків Воловець. Окремі підрозділи продовжували боротьбу протягом двох тижнів. Президент Волошин та уряд змушені були виїхати за кордон.
Незважаючи на коротке існування, Карпатська Україна залишила величезний спадок для українського народу. Вона стала доказом того, що українці завжди прагнули до свободи та єдності всього народу України. Подвиг героїв, які боролися за неї, став важливим етапом у формуванні національної ідеї.
Сьогодні, через 86 років після цих подій, ми знову згадуємо сміливий вчинок Августина Волошина і всіх, хто захищав українську державність. Карпатська Україна нагадує нам про важливість боротьби за незалежність, збереження мови, культур та ідентичність.
Ангеліна ГОЛЬЧА