Різдво – це не свято їжі, це народження Того, через Котрого ми живі сьогодні. Христос народився для твого спасіння, щоб ти увірував в Добру Новину і надбав прощення гріхів, отримав радість спасіння і мав життя вічне. Молися, взивай, не мовчи, відкривай своє серце для Христа, бо Він відкрив Своє серце тобі.
Ми постійно чогось очікуємо: дня народження, весілля, початку навчання чи роботи… Проте неодноразово від рідних чи друзів можна почути такі слова: «Уже скоро Різдво». З цього випливає, що подія Народження Ісуса Христа є важливою для кожної людини. Різниця полягає в тому, яке значення має Різдво конкретно для мого повсякденного життя? Для когось – це тільки одне зі свят, яке є приводом добре посвяткувати, піти в гості чи зробити комусь приємний подарунок. Але суть Різдва полягає в тому, щоб Ісус народився в твоєму серці! Серце, в якому народиться Христос, матиме мир і гармонію з Богом і людьми. Він Іменинник, але Він зробив нам подарунок, сплативши наші гріхи Собою. Нехай Він буде причиною нашої радості щодня, а не один раз на рік.
Адже,
Кожного разу, коли двоє людей пробачають один одного, це - Різдво.
Кожного разу, коли ми допомогаємо комусь, це - Різдво.
Кожного разу, коли народжується дитина, це - Різдво.
Кожного разу, коли ми дивимось на когось очима серця, це - Різдво,
бо любов, справедливість, надія і ніжність народжуються.
Пам'ятаймо справжній сенс цього свята!
Україна переживає нелегкі часи. В країні триває війна… У когось може виникнути запитання: «Як святкувати Різдво в той час, коли в Україні біда?» Як святкувати? Дуже просто – з молитвою. Згадаймо у Різдво кожного солдата…Велика і щира подяка усім українським воїнам, які несуть величезний тягар у захисті наших кордонів! Адже завдяки їм ми можемо сісти за святковий стіл і з родиною поколядувати. Так як дякуємо Богу, за кожен прожитий день, маємо подякувати українському солдату, за те, що цей день був мирним, і над нашою головою не свистіли гради.
Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні -
Згадай хоч на хвилину про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,
Бо в цьогорічнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих і живих.
Коли ти сядеш за різдвяний стіл,
Щоби спожити ці дари Господні,
Згадай за тих, хто в люту заметіль
Орду московську стримує на Сході
Молись за них і їхніх матерів,
Чия кутя окроплена сльозами,
За діточок, що звуть своїх батьків,
Припавши до заплаканої мами.
Прохай у Бога ворога спинить,
Щоби він «Гради» замовчати змусив,
І воїни відчули б хоч на мить
Великий день Народження Ісуса.
Працівники бібліотеки Наталія Олексик
Ангеліна Гольча