«Співати — це обов’язково, як дихати»
Остап Вишня Сьогодні українське суспільство святкує 135-річчя з дня народження письменника, якого не зламала ані влада, ані життя, йдучи через важкі перешкоди з усмішкою на лиці – Павла Губенка, а точніше – Остапа Вишні.
Його творчість стала однією з найбільш знакових сторінок української літератури ХХ століття. Завдяки його працям, читач зміг поринути в повсякденне життя українців через призму гумору, який був і лишається одним з найсильніших засобів народної творчості.
Його літературний шлях розпочався в 1920 – роках. Найбільшу популярність Остапу Вишні приніс цикл творів «Мисливські усмішки», де автор в іронічній манері описує пригоди мисливців і рибалок.
Стиль Остапа Вишні вирізняється вмінням створювати яскраві образи та використовувати колоритні діалоги, що наближують його до народного фольклору. Зокрема, він часто застосовував техніку усмішки – своєрідної короткої гуморески, що дозволяла автору передавати сарказм і сатиру легко та невимушено.
Твори Остапа Вишні також мали й політичний підтекст. Письменник неодноразово критикував бюрократію, свавілля влади і лицемірство тогочасного суспільства. Відстоювання правди і справедливості зробили його творчість небезпечною для влади, що призвело до арешту у 1933 році та відправлення у заслання. Пропри це, він зміг вижити і продовжити свою літературну діяльність після повернення. Його гумор залишився таким самим гострим, але водночас набув ще більшої глибини.
Ув'язнені в таборі Федір Зубов та Остап Вишня
Спадщина Остапа Вишні стала надбанням української культури. Його твори і донині нагадують нам про важливість збереження гумору навіть у найважчі часи. Гумор для нього був способом боротьби за правду і доброту, за краще майбутнє для свого народу.
Дуже влучно відгукнувся про нього Максим Рильський, стверджуючи, що «він світив, як сонце, до нього люди тяглися, як до сонця. Він умів гриміти, як грім, і того грому боялись усі плазуни й негідники».
Остап Вишня та Максим Рильський
Працівники бібліотеки Наталія Олексик
Ангеліна Гольча