... спочатку, як сказано в Святому Письмі, було Слово,
і Слово те було Бог. Світ почався зі Слова, людина теж
починається зі Слова, і першим словом, трепетно мовленим
чистими устами немовляти, засвідчує продовження
свого роду і народу. Слово - це наш Бог,
і жити воно має вічно, бо разом із мовою умирає і народ".
і Слово те було Бог. Світ почався зі Слова, людина теж
починається зі Слова, і першим словом, трепетно мовленим
чистими устами немовляти, засвідчує продовження
свого роду і народу. Слово - це наш Бог,
і жити воно має вічно, бо разом із мовою умирає і народ".
Любити, шанувати і плекати рідну мову – святий обов’язок кожного українця. А особливо сьогодні, в такі неспокійні часи для нашої держави. В рамках святкування Дня української писемності та мови у бібліотеці коледжу організовано виставку “Слово – то мудрості промінь», на якій представлені посібники, періодичні видання, словники, підручники з української мови, а також продемонстрована композиція крилатих висловів видатних українських письменників, літературознавців та діячів про мову, писемність, слово.
Мета виставки - розширити знання студентів про походження та витоки української мови; ознайомити з постатями відомих історичних осіб, що мали вплив на розвиток української писемності; розглянути біографічні відомості про Нестора Літописця – «батька української писемності»
Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Українська мова – багата, ніжна й ласкава, мудра, доброзичлива, глибокодумна, чиста, правдива. Багатство української мови виявляється в тому, що нею можна висловити найскладніші думки, найтонші почуття і переживання, передати враження про побачене, почуте, прочитане.
Відомий український письменник XIX ст. Панас Мирний писав: «Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздум, досвід, почування».
Історiя кожного народу має героїчні й трагiчнi, щасливi й нещаснi сторiнки. На долю України випали великi поневіряння: турецько-татарськi орди, польськi феодали, росiйський царизм хотіли поневолити наш народ. Забороняли мати власну iсторiю, культуру, мову. Рідна мово! Який тернистий шлях довелося пройти тобі у своєму розвитку, скільки заборон витерпіти, яку мученицьку, але велику долю вистраждати.
Мово рідна! Мово невмируща!
Нездоланна в просторі віків!
Ти потрібна нам, як хліб насущний,
Як дарунок вічний прабатьків.
Знаю: вороги не раз топтали
Нашу мову упродовж віків,
«Рідні» доморощені вандали
Поклонялись мові чужаків.
...Той, хто рідну мову забуває,
Всіх продасть: і матір, і дітей.
Той Вітчизни рідної не має
І повагу втратить у людей.
Почуйте, друзі, крик згорьованої душі українських поетів, зойк їх зраненого серця, відчуйте їх болі у своїй душі — і згадайте, що ми - українці, нащадки козацького роду, а не хохли без роду і племені.
Працівники бібліотеки Наталія Олексик
Ангеліна Гольча