“Синій – наче далечінь безкрая,

Дух свободи, спів Дніпра,

Жовтий – лан пшениці стиглий,

Що дарує нам жнива!

Вітер гордо його носить,

Сонце в ньому виграє!

Він – для тих, хто серцем просить,

Світ, де правда настає.

Прапор наш – це клич до волі,

Символ віри і снаги.

Він про мрії, нашу долю,

Про майбутнє без війни!”

Валентина Харченко

Сьогодні в Україні відзначається день одного з найважливіших символів нашої держави – День Державного Прапора України.

Синьо-жовте поєднання утвердилося як українські національні кольори під час європейської «Весни народів» у 19 столітті. Але загалом ця символіка з нами зі значно давніших часів.

Поєднання блакитного тла та жовтого малюнку зустрічається в символіці українських населених пунктів, починаючи з часів Русі. Козаки використовували синє тло та малювали жовті хрести, небесні світила та зброю на полкових і сотенних знаменах.

Під час хвилі європейських революцій 1848 року, названої «Весна народів», синьо-жовтий стяг утвердився вже як прапор українського народу. Тоді, у червні 1848-го, таке знамено вперше підняли над ратушею у Львові.
На Наддніпрянщину, яка була в складі російської імперії, синьо-жовтий прапор як символ української національної боротьби прийшов після подій революції 1905–1907 років. А вже за десятиріччя, у 1917-му, він став офіційним стягом української державності. Під синьо-жовтими прапорами відбувалися маніфестації українців. З ними українські воїни 100 років тому вирушали в бій. У квітні 1918-го синьо-жовті прапори підняли над кораблями Чорноморського флоту у Севастополі.

А після втрати незалежної української держави синьо-жовтий прапор залишався символом національної боротьби та спробою відновити державність у різних регіонах України.

Навіть в радянській Україні були спроби піднести національний прапор. 1 травня 1966 року над будинком Київського інституту народного господарства у Києві (нині Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана) замість червоного прапора зранку височів синьо-жовтий. Студент Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса, які це зробили, планували викликати неабиякий резонанс – прапор мали побачити студенти і робітники заводу «Більшовик», що зранку збиратимуться в колони на першотравневу демонстрацію. Через 9 місяців КГБ знайшов сміливців. Вони отримали відповідно 3 та 2 роки таборів суворого режиму.

22 січня 1973-го в Чорткові на Тернопільщині Володимир Мармус із вісьмома товаришами вивісив 4 національні прапори.
26 квітня 1989-го у Львові під українським прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії, а 22 травня того ж року – Шевченківське свято в Києві. 23 березня 1990 року він з’явився над Тернопільською міськрадою; 3 квітня – над Львівською ратушею; 24 липня – урочисто піднятий над Київською міською радою.

4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор замайорів над Верховною Радою України. А за кілька місяців, 28 січня 1992-го, ВРУ офіційно затвердила його Державним Прапором України.

В сьогоднішніх реаліях Прапор має неабияку символіку: він майоріє на площах під час боротьби за незалежність, своїм синьо-жовтим стягом проганяє непрошених гостей з окупованих територій, стаючи символом визволення та віри в наші ЗСУ, зустрічає додому в теплих обіймах полонених. Справжня його цінність – в єдності, бо де б не були розкидані наші українці, український прапор дає їм відчуття, що дім близько – в серці. Він зігріває душу кожному, хто зараз покинув свої будинки, хто захищає рідних в окопах, хто молиться за мир і спокій в нашій державі.

“Високі, урочисті небеса

Тримають гордо прапор України,

Немов би хочуть світові сказать,

Що ми – народ великий і єдиний.

Знамено не згоріло у вогні –

Відбився теплий колір, золотавий,

Щоб прославляти й далі у борні

Могутність незалежної держави.

Небесну стяг узяв собі блакить,

Як символ чистоти мого народу,

Хай жовтим і блакитним майорить,

Хай бачить світ, що ми всі – за свободу!

Хай лопотить крилом, неначе птах,

Наш прапор в піднебессі Батьківщини,

Тримаймо, браття, міцно у руках

І суще, і грядуще України!”

Світлана Коробова

Нехай синьо-жовтий стяг об’єднує нашу славну націю щодня, показуючи світу, що ми в єдності, вірні, сильні і незламні.

З Днем Державного Прапора, Україно!

Працівники бібліотеки