Благовіщення — у християнстві блага вістка від архангела Гавриїла до Діви Марії про те, що вона непорочно зачне від Святого Духа і народить Ісуса Христа, Сина Божого, Месію. Також — християнське свято, що відзначає цю подію. Згадується у Новому Заповіті.

У західній традиції має найвищий статус торжества. У східній традиції входить до ряду дванадесятих свят; третє за значенням свято після Великодня і Різдва Христового. Святкується 25 березня за григоріанським календарем, близько до весняного рівнодення, і 7 квітня за юліанським. У звичаях європейських народів асоціювалося з приходом весни, початком нового землеробського року.

Походження свята

В основі свята — повідомлення архангела Гавриїла Діві Марії «благої вісті» (звідси і Благовіщення) про народження у неї божественного немовляти, Спасителя роду людського описаного у Євангелії від Луки.

Святкування Благовіщення встановлене Церквою у IV ст. після того, як самостійно почали відзначати Різдво Христове. Дату Благовіщення встановили, відрахувавши 9 місяців від Різдва. Крім того, Святі Отці Церкви пояснюють дату Благовіщення ще й тим, що Бог сотворив чоловіка в день 25 березня. Крайні строки, з якими збігається Благовіщення, — четвер 3-го тижня Великого посту та середа Пасхального тижня (за Юліанським календарем). Відповідно до значення цього дня церковне святкування Благовіщення не скасовується, навіть якщо свято припадає на Великдень; піст заради нього послаблюється. В залежності від часу, свято може тривати 3 дні або 1 день.

Вшанування в Україні

В Україну свято прийшло з утвердженням християнства, проте в подальшому народні язичницькі традиції продовжують співіснувати з християнським святом. В народі одержало назву «третьої зустрічі весни» (після Стрітення і Сорока Мучеників). Вважається, що весна в цей день остаточно поборола зиму, Бог благословляє землю і відкриває її для сівби. За народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було розпочинати польові роботи. Раніше ж «турбувати» землю вважалося великим гріхом.

Вважалося, що, коли на Благовіщення, йдучи по воду, дівчина знайде квітку первоцвіту, цього літа вона вийде заміж. Пролісок, що знайдуть на Благовіщення, віщує щастя. Якщо вмитися водою, в яку покладеш цей пролісок, — будеш вродливою.

Існує повір’я: яка погода на Благовіщення, така і на Великдень.

Український народ особливо шанує свято Благовіщення і суворо забороняє всяку працю того дня: за його думкою навіть птиця на Благовіщення святкує, гнізда не робить. На Благовіщення, казали, досить тільки торкнутися якого насіння, чи зерна, щоб воно зараз же втратило свою сходову силу і ніколи не запліднилося.

Бог благословляє на Благовіщення землю, або, як казали гуцули, — «вкладає в неї голову, щоб її розігріти, і від того будиться всяка живина, що спала в землі — мурахи, жаби, гади». Від Введення до Благовіщення не можна порати землі, а від Благовіщення можна вже над нею працювати, бо Бог поблагословив того дня рослини — «і всяке диханіє». Різні забобонні вірування, ворожіння, магічні акти в’яжуться з цією основною ідеєю пробудження землі і схованого в ній життя, що її український народ прив’язував до свята Благовіщення.

Крім того для українського селянина, за народною символікою, Благовіщення віщує, і тому з ним в’яжеться багато прикмет: яка погода на Благовіщення, така й на Великдень буде. Якщо на Благовіщення вже сидять бузьки на яйцях, весна буде тепла. Теплою також буде весна, якщо у переддень Благовіщення ніч тепла, а якщо іде сніг та мороз, то весна буде пізньою, холоди можуть протриматися до травня. Якщо на Благовіщення дощ іде, то добре вродить жито.

Традиційні спостереження за птахами на Благовіщення також мають свої прикмети: щоб зрозуміти, чи буде весна холодною — треба подивитись на небо. Якщо на небі літають ластівки — скоро буде теплішати та взагалі весна буде теплою.

Вважають, що на свято Благовіщення весна остаточно переборює зиму, про це казали: «Благослов зиму руйнує». Після свята цвітуть перші весняні квіти: проліски, первоцвіт, сон-трава. Проліски здавна вважались символом щастя, надії та краси. Дівчата збирали проліски і клали їх у миску з холодною водою, вважалось, що умивання такою водою додає їм краси.

Завідувач бібліотеки коледжу

Баран О.М.